Оксана 14:42:50 11.01.2017
Це не недосказаність, це щось на зразок незручності і стеснительности. Ну що договорювати? Нема ж чого. Вслух. Да і чи треба, якщо є? ХАй хоч щось всередині повариться. Ви ж знаєте - хоч щось варто вимовити чи назвати шаблонною назвою - воно або втратиться, бо енергія розсіється в повітрі або тут же трансформується. Насолоджуйтесь тим, що є чому взагалі варитися. Що хоч іноді або на сльозу пробиває або на сміх. У всіх друзів чи знайомих прям скрізь повна досказаність, ага, прозорі всі

Оксана 14:49:10 11.01.2017
а помоєму незручності якраз із-за того, що аж занадто багато сказано, написано і висказано вслух. Бо дірвалися до свободи (ща опять молвлю ото самое слово) душі. І не тримається воно знову і знову, бо такого в житті ще не було. Хочеться наче щоб зсередини все прорвало - чи не за все життя. Але ж не все і не зразу. Не можна ж так. Не дарма у католиків сповідь священнику придумана. Вони періодично користуються і їм легше. А тут все життя живеш і складуєш в собі і поділитися нема з ким.

Оксана 14:50:45 11.01.2017
А тут і змога є, і часу нема, і краще занадто не заглиблюватися, але ж хочеться, і колеться, і довірятися ж повнсть - ну напевно що не варто, тому воно оце і вариться, правда? Доповніть від себе, якщо є щось

Оксана 14:51:24 11.01.2017
Я на такі теми, на які ми з Вами розмовляємо - ні з ним в житті не говорила, звичайно мозок наче зривається кожного разу

Оксана 14:52:54 11.01.2017
от тому в мене і відчуття наче вини - а чи можу я взагалі так поринати в іншу людину? що це і на що це і чому не можна відірватися?

Оксана 14:54:43 11.01.2017
та воно-то можна звичайно і купа діл особистих, в які поринаєш не менше, але наприклад 3 дні без смс - і якось наче незатишно. Чисто физически

Оксана 14:56:30 11.01.2017
знаєте - приходить щось в голову (ой извините-с) - на душу, а кому ти розкажеш? а воно ж наче аж щимить - що перший сніг пішов. Мені дуже імпонує в цьому випадку висловлювання, що блаженство умножается вдвойне, когда есть возможность разделить его с другом